М17 Contemporary Art Center
ONLINE GUIDE

ПРЕМ'ЄРА ФІЛЬМУ
АКВАТОРІЯ
ПРОЄКТ «ПОГЛЯД СОНЦЯ»
АНАТОЛІЙ ГАНКЕВИЧ
«Акваторія» – перша частина масштабного кінотриптиха, над яким Анатолій Ганкевич працює впродовж останніх двох років.
Усі кадри фільму знято на світанку. Це візуальна поема великого пробудження світу. У ній несподівано оживають добре відомі глядачеві живописні полотна автора з серії «Мерехтіння».

Перед нами постає свого роду кіноживопис, створений художником-класиком одеської нової хвилі, де у таких абсолютно різних медіумах як полотно/масло та відео автор домагається ідентичного ефекту занурення глядача у медитацію на магію літнього

ранку і силу новонародженого сонячного диска, що радісно грає з теплими морськими хвилями. На проєкті будуть вперше показані новий фільм «Акваторія» з кінотриптиху «Погляд Сонця» та нові жиписні твори автора.

Роботи Анатолія Ганкевича нині знаходяться у збірках Національного художнього музею України (Київ), Одеського художнього музею, Державного Російського музею (Санкт-Петербург), у приватних і корпоративних колекціях Європи та США. З вибраними персональними проєктами митця можна ознайомитись на нашому сайті m17.kiev.ua.
«Я навчався живопису не у вищих навчальних закладах, не класично, як усі, в одного майстра, який передає їм свою техніку і знання, в мене було багато таких майстрів. Тому я маю своє уявлення про те, яким має бути мистецтво».
Анатолій Ганкевич
Про митця: АнатолійГанкевич (1965, Одеса)
Закінчив художню школу в Одесі. Брав індивідуальні уроки живопису. «Я навчався живопису не у вищих навчальних закладах, не класично, як усі, в одного майстра, який передає їм свою техніку і знання, в мене було багато таких майстрів. Тому я маю своє уявлення про те, яким має бути мистецтво». У 1993-1994 роках відвідував курси при ЦСМ Сороса в Москві.

Професійну мистецьку кар'єру розпочав у 1990 році й надалі став одним із найпомітніших представників «нової української хвилі». Як художник прославився створенням живопису в унікальній техніці – імітації мозаїки. Багато років займався режисурою. Залишив помітний слід в історії вітчизняного відеоарту.

1991 – створює першу відеоінсталяцію «Очищення». Презентує у галереї Марата Гельмана. Москва, Росія

1992 – реалізує перший живописний проєкт «Причащання». Презентує у Центральному будинку художника. Москва, Росія / в Одеському художньому музеї. Одеса, Україна

1993 – здійснює перший перформанс «Реанімація натюрморту» в Одеському літературному музеї. Одеса, Україна

З 1995 по 2005 роки займається режисурою відеороликів, музичних кліпів, створенням візуальних ефектів для кіноіндустрії. Трилогія «Погляд Сонця», перший фільм з якої презентований в М17, – повернення до кіномистецтва після понад 10-річної перерви.


Фото з допрем'єрного показу фільму
1-ша ЗАЛА
Погляд Сонця: АКВАТОРІЯ

Відблиски на морській поверхні. Ловити їх у фотооб'єктив – одна з найбільших моїх пристрастей. Тільки-но побачу цю магічну атмосферу – відразу дістаю камеру й занурююсь у сонячно-гіпнотичний світ рефлексів. Частина фотографій потім втілюється в ескізи до живопису. Але з часом матеріалу накопичилось так багато, що стало зрозумілим: виготовити стільки картин просто неможливо. І тоді народилася ідея зняти кінострічку. Про відблиски та рефлекси – основу людської психіки. Кінострічку без заданого сценарію – я беру у співавтори саму реальність: вона запропонує мені ситуативні варіанти, а я складу із них пазли імпровізованого сюжету.

В голові одразу сформувалася певна структура. Фільм демонструється триптихом, на три екрани. Знімання – лише на світанку. Відблиски – у кожній сцені. Три фільми – три часи й три стихії. Перший – минуле / вода. Другий – теперішнє / вогонь. Третій – майбутнє / вітер.

Потім прийшла і назва. Її я вже колись сформулював, але не використав. Ще давно, прогулюючись влітку берегом моря, мені у пориві якоїсь легкодумності примарилось, що сонячний відблиск немовби слідкує за мною. На мить здалося, що сонячна доріжка – то погляд Сонця. Сонця як Божественної особистості, яка охоплює оком усе одразу: море, землю й мене. Як святий лик з ікони, що зором своїм завжди прикутий до споглядача, Сонце своїм зором прямує за тим, хто крокує вздовж берега. А той, хто крокує, я, як і всі на землі люди, – всього лише віддзеркалення, маленький рефлекс, відблиск на воді.

Головним героєм стрічки став Дискобол – символ клубного руху 70-90-х років та водночас уособлення довершеності форми. Зірвавшись з п'єдесталу, він стрімголов пірнає у мерехтливе море. Обертаючись у хвилях і частинках сонця, Дискобол у своєму «квантовому танку» тримає курс з минулого в майбутнє, стрічаючи дорогою різних цікавих персонажів. Трьох дівчат із різних соціальних прошарків, що загубились в Одеському порту, – Індійку з 70-х, Панка з 80-х і Золоту рибку з 90-х. За сюжетом, що народився вже після монтажу, кожна з дівчат втекла зі своєї гучної вечірки й з якихось своїх причин опинилася тут. А ще – Капітана. Той за звичкою стріляє з лука й цілком випадково вціляє в сон доглядача маяку (або світловця) на прізвисько «Індієць». Капітан марить і бачить уві сні трьох дівчат. А Дискобол котиться й вбирає у себе віддзеркалення їх усіх, і цим об'єднує в одну єдину «квантову історію».

Оскільки перша частина трилогії, «Акваторія», розповідає про воду, то знадобився іще один сильний образ, аби справити цілісне, пронизливе враження. Так постала Аква – потужна жіноча стихія, що заповнює собою увесь простір. Моя знайома, неодноразова чемпіонка світу з бодибілдингу, Катя Гріма, із задоволенням зголосилась втілити його у стрічці.

Зрештою вийшла абстрактно-лірична поема, де послаблений драматургією та фабулою сюжет нав'язує відчуття надваріативності, множинності варіантів розвитку сюжету. Цей ефект збуджує уяву й занурює сприйняття у транс. І в кожного глядача самовільно народжується своя історія, заснована на особистому досвіді та вподобаннях.

Кадри з фільму "Акваторія", проєкт «Погляд Сонця»
Анатолій Ганкевич (2019) відео
Кадри з фільму "Акваторія", проєкт «Погляд Сонця»
Анатолій Ганкевич (2019) відео

Кадри з фільму "Акваторія", проєкт «Погляд Сонця»
Анатолій Ганкевич (2019) відео
Кадри з фільму "Акваторія", проєкт «Погляд Сонця»
Анатолій Ганкевич (2019) відео
Кадри з фільму "Акваторія", проєкт «Погляд Сонця»
Анатолій Ганкевич (2019) відео
Кадри з фільму "Акваторія", проєкт «Погляд Сонця»
Анатолій Ганкевич (2019) відео
2-га ЗАЛА
Ранок світу Анатолія Ганкевича

Говорити про новий проєкт Анатолія Ганкевича «Акваторія» – це ніби намагатися переповісти сон, тріп або стан нової закоханості, коли світ оживає, і, здається, починає промовляти знаками, натяками на те, що реальність – це щось іще, та маніфестами несамовитої краси буття.

«Акваторія» – перша частина масштабного кінотриптиха, над яким Анатолій Ганкевич працює впродовж останніх двох років. Усі кадри фільму знято на світанку. Це візуальна поема великого пробудження світу. У ній несподівано оживають добре відомі глядачеві живописні полотна автора з серії «Відблиски». Перед нами свого роду кіноживопис, створений художником-класиком одеської Нової хвилі, де у таких абсолютно різних медіумах як полотно/масло та відео автор домагається ідентичного ефекту занурення глядача у медитацію на магію літнього ранку і силу новонародженого сонячного диска, що радісно грає з теплими морськими хвилями.

Колись давно, ще на початку 1990-х Анатолій Ганкевич стояв у витоків перших у незалежній Україні експериментів з перформансом і відеоартом. В останні десятиріччя у мистецькій спільноті він був відомий передусім як живописець, хоча водночас успішно реалізовував себе у кіновиробництві. До поетики відблисків Ганкевич прийшов через живописну псевдомозаїку, якою захоплювався ще з часів героїчної епохи українського постмодернізму. В якийсь момент паралельні лінії біографії художника та режисера перетнулися і вступили в алхімічну взаємодію. Так народився проєкт, який балансує на межі видів мистецтва й ефектно апропріює усе найкраще із двох світів – кіно та живопису. Місце постмодерної іронічно-цитатної оптики зайняла нова, «метамодерна» щирість – безстрашність бути собою, говорити на теми, що хвилюють, без огляду на те, що «все вже було», і здатність перевідкривати красу, цю давно забуту і попрану ХХ століттям категорію.

На перший погляд, проєкт Ганкевича здається позбавленим усілякої наративності гімном споглядання вселенської гармонії. Це повільне кіно, божевільна краса якого гіпнозує своєю візуальною досконалістю. Автор не приховує свого захоплення світанковою реальністю, милується нею, як це могла б робити людина, що не обтяжена тягарем сучасності з усіма її конфліктами, швидкими медіа, дутими статусами та модними сенсами.

Міфопоетичні – мабуть, одна з найголовніших характеристик твору Ганкевича. Це масштабний епос про місто, якого немає, про Одесу, добре знайому з літератури, кіно і за міськими легендами, але якої не існує, та й, швидше за все, ніколи не існувало у так званій «об'єктивній реальності». І все ж у цієї Одеси Ганкевича є виразні паралелі в історії мистецтва – насамперед у живописі Юрія Єгорова, який ще всередині ХХ століття працював з тим самим візуальним кодом Одеси, де ключовими компонентами стають тепле море і залитий променями світанкового сонця Ланжерон, що сяє білиною. В Одесі Ганкевича немає місця варварській забудові, яка руйнує лінію приморського пейзажу, повсякденній хамовитості й хаосу, неврозам політичних чвар і побутових перипетій. Це простір сну-галюцинації, що живе за своїми законами.

Але наратив у фільмі таки є. Він вкрай редукований, але у творі прослідковується кілька наскрізних дійових осіб. Найголовніша роль тут, безперечно, належить Сонцю. Воно осяює ласкавим поглядом нескінченність світанкового моря, грає з ним у сонячних зайчиків і, здається, підкорюється у всесвіті Ганкевича виключно законам зворотної перспективи. У цьому кіно не людина дивиться на сонце, а сонце обертає на неї свій погляд.

У сонячної сфери в проєкті Ганкевича є візуальний двійник. Дискокуля – символ рейв-відродження середини 1990-х, коли слава одеських андеґраундних нічних клубів лунала на увесь колишній СРСР. Дискокуля також утворює відблиски – мерехтливу ілюзію ідеального фракталу нічної оргії, якій, як здається, немає ніякого кінця. Але кінець є навіть у найідеальнішої паті – його і знаменує світанок, коли вся влада переходить до головної дискокулі галактики – його величності Сонця. Фільм Ганкевича балансує на тонкому відчутті світу, який побачений очима того, хто хвилину тому вийшов з найліпшої в світі, насправді космічної вечірки (адже недарма найлегендарніший одеський клуб 90-х мав назву «Космо»), й дивиться на вранішнє море поглядом, що ще не повністю повернувся до «реальності», поглядом просвітленої надістоти.

Знімання «Акваторії» проходили задовго до 2020-го, коли весь світ раптом так несподівано спинився; але саме зараз поетика цього медитативного інтроспективного кіно набуває особливого звучання. І все ж, за всієї цієї поетичної відстороненості, «Акваторія» – це, у першу чергу, ідеально точний автопортрет самого Анатолія Ганкевича. І море, і дискокуля, й дивакуватий Капітан з дівчатами, й сонце з його спокійною досконалістю, й відблиски, і ця Одеса, в якій хочеться розчинитися, – впізнавані проєкції автора, в котрих він з неквапливою насолодою шукає й – о, диво! – знаходить себе.

Аліса Ложкіна, жовтень 2020


Акваторія. Триптих
полотно, олія, 3 роботи 200х350 см, 2020
Аква
полотно, олія, 200х200 см, 2020
Автопортрет з дискоболом
полотно, олія, 200х300 см, 2020
1-й ПОВЕРХ, МАЛА ЗАЛА
Акваторія
цифровий друк на алюмінії, плексиглас,
66х100 см, 2020
Акваторія
цифровий друк на алюмінії, плексиглас,
66х100 см, 2020
Акваторія
цифровий друк на алюмінії, плексиглас,
66х100 см, 2020
Акваторія
цифровий друк на алюмінії, плексиглас,
66х100 см, 2020
Акваторія
цифровий друк на алюмінії, плексиглас,
66х100 см, 2020
Акваторія
цифровий друк на алюмінії, плексиглас,
66х100 см, 2020
Акваторія
цифровий друк на алюмінії, плексиглас,
100х66 см, 2020
2-й ПОВЕРХ
На другому поверсі представляємо роботи Анатолія Ганкевича різних років, написані авторською мовою мозаїчного живопису. До експозиції увійшли твори з найвідоміших серій митця: «Мерехтіння» («Відблиски»), «Радянська мандала», «Тонкі плани», «Умови вибуху».
Аркадія
полотно, олія, 100х150 см, 2015
Босфор
полотно, олія, 200х130 см, 2017
Повнота морська
полотно, олія, 100х150 см, 2015
Хвиля
полотно, олія, 100х200 см, 2019
Азія-ренесанс
полотно, олія, 196х296 см, 2010
Босфор
полотно, олія, 200х130 см, 2017
Дівчина у червоному
полотно, олія, 200х130 см, 2017
Куба
полотно, олія, 200х130 см, 2016
Килим
полотно, олія, 150х200 см, 2014
Човни в бухті
полотно, олія, 140х200 см, 2020
Вікно
полотно, олія, 200х150 см, 2016
Партнери проєкту:
Made on
Tilda